Допустимі рівні звуку (шуму)

Допустимі рівні звуку (шуму)

 

Захист населення та навколишнього середовища від шуму

 

 

Ряд нормативних актів України містить положення щодо захисту населення та навколишнього середовища від шкідливого впливу шуму.

 

Відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища“, Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення“ органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов`язані вживати необхідні заходи щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людини. Використання джерел, що генерують цей фізичний фактор у виробництві, побуті та з іншою метою, допускається за умови дотримання санітарних норм, які передбачені Державними санітарними правилами планування і забудови населених пунктів від 19 червня 1996 року.

 

Правила розрізняють джерела зовнішнього техногенного та біогенного акустичного забруднення. Джерелами техногенного акустичного забруднення в населених пунктах є всі види транспорту, промислові підприємства, комунальні об`єкти (котельні, трансформатори, компресорні станції тощо). До джерел біогенного акустичного забруднення відносять стадіони, базари, майдани для мітингів, танцмайданчики, спортмайданчики, дискотеки, зоопарки, ринки для продажу тварин, тваринницькі ферми.

 

З метою відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших шумів повинні забезпечуватися певні заходи, як це передбачено в ст. 21 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”:

 

створення і впровадження малошумних машин і механізмів;

удосконалення конструкцій транспортних та інших пересувних засобів і установок та умов їх експлуатації, а також утримання в належному стані залізничних і трамвайних колій, автомобільних шляхів, вуличного покриття;

розміщення підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об'єктів з джерелами шуму під час планування і забудови населених пунктів відповідно до встановлених законодавством санітарно-гігієнічних вимог, будівельних норм та карт шуму;

виробництво будівельних матеріалів, конструкцій, технічних засобів спорудження житла, об'єктів соціального призначення та будівництво споруд з необхідними акустичними властивостями;

організаційні заходи для відвернення і зниження виробничих, комунальних, побутових і транспортних шумів, включаючи запровадження раціональних схем і режимів руху транспорту та інших пересувних засобів і установок у межах населених пунктів.

 

 

Громадяни зобов'язані дотримувати вимоги, встановлені з метою зниження побутового шуму у квартирах, а також у дворах жилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських місцях.

 

Відповідно до Закону України “Про охорону атмосферного повітря” в галузі охорони атмосферного повітря встановлюються нормативи гранично допустимого впливу фізичних факторів стаціонарних та пересувних джерел. Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела та для кожного типу пересувних джерел з врахуванням сучасних технічних рішень щодо зниження рівнів впливу фізичних факторів, в тому числі шуму.

 

Рівні впливу цього фактору на стан атмосферного повітря, вимоги до їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених відповідно до санітарних норм нормативів. Господарська чи інші види діяльності, якщо вони пов‘язані з порушенням передбачених дозволом рівнів акустичного впливу на стан атмосферного повітря, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства (ст. 12 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”).

 

Як це передбачено Державними будівельними нормами України (ДБН 360—92), допустимі рівні шуму на різних об`єктах, територіях різного господарського призначення не повинні перевищувати показників наступних санітарних норм:

Території

Еквівалентний рівень

шуму, дБА

 

Максимальний рівень,

шум, дБА

 

 

з 7 до 23

з 23 до 7

з 7 до 23

з 23 до 7

 

 

Сельбищні зони населених місць

55

45

 

70

60

 

До житлової забудови, що реконструюється

60

50

70

60

 

Території житлової забудови поблизу аеродромів та аеропортів

65

55

75

65

 

Зони масового відпочинку і туризму

50

35-40

85

75

 

Санітарно-курортна зона

40-45

30-35

60

65

 

Території заповідників і заказників

< 25

<20

50

45

 

 

Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів встановлюють допустимі рівні звуку на території житлової забудови (характеристикою джерел з непостійними акустичними характеристиками (транспорту і т.ін.) є еквівалентні та максимальні рівні звуку —

Види територій

Допустимі рівні звуку (дБА)

Час доби

 

LA екв.

LA макс.

 

Території, що безпосередньо прилягають до будівель лікарень, санаторіїв

45

60

вдень

 

35

50

вночі

 

Території, що безпосередньо прилягають до житлових будинків, будівель поліклінік, амбулаторій, будинків відпочинку, пансіонатів, будинків—інтернатів, дитячих дошкільних закладів, шкіл та інших навчальних закладів, бібліотек

55

70

вдень

 

45

60

вночі

 

Території, що прилягають до будівель готелей та гуртожитків

60

75

вдень

 

50

65

вночі

 

Майданчики відпочинку на території лікарень та санаторіїв

35

50

вдень

 

Майданчики відпочинку на території мікрорайонів, груп житлових будинків, будинків відпочинку, пансіонатів, майданчиків дитячих дошкільних закладів, шкіл та інших учбових закладів, будинків-інтернатів

45

60

вдень

 

 

Примітка: Еквівалентні та максимальні рівні звуку в дБА для шуму, що створюється засобами автомобільного, залізничного, авіаційного транспорту в 2 м від огороджуючих конструкцій першого ешелону житлових будинків, готелів, гуртожитків, повернутих у бік магістральних вулиць загальноміського значення, залізниць, а також джерел авіаційного шуму, допускається приймати на 10 дБА вище, вказаних у позиціях 2 та 3.

 

Рівні музичних, мовних та інших біогенних шумів від джерел на сельбищній території на відстані 2 м від житлових будівель і лікувально—профілактичних закладів, санаторіїв, будинків—інтернатів для людей похилого віку треба приймати на 5 дБА нижче відповідних гранично допустимих рівнів звуку.

 

Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів встановлюють вимоги щодо розміщення певних об‘єктів.

 

Житлову забудову, дитячі дошкільні заклади, школи, заклади охорони здоров`я, будинки-інтернати для людей похилого віку потрібно розташовувати в зоні, що найбільш віддалена від джерел акустичного забруднення.

 

Промислові, сільськогосподарські та інші об‘єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища фізичними факторами, в тому числі акустичного, повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, а також територій парків, садів, скверів та інших об‘єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об‘єктів.

Житлову забудову необхідно відокремлювати від залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м від осі крайньої залізничної колії за умови забезпечення нормативних рівнів шуму в прилеглих об‘єктах та на території забудови.

При розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні спеціальних шумозахисних заходів розміри санітарно-захисної зони встановлюються з урахуванням забезпечення на території житлової забудови нормативних рівнів шуму, але не менше 50 м. При цьому не менше 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено.

 

Відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов‘язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

Відстань від краю проїзної частини магістральних доріг до житлової забудови слід встановлювати з урахуванням забезпечення в житловій забудові нормативних рівнів шуму , але не менше 50 м.

У випадку розміщення окремо розташованих розподільних пунктів і трансформаторних підстанцій напругою 6—20 кВ, при кількості трансформаторів не більше

2, потужністю кожного до 1000 кВт при виконанні заходів по захисту

від шуму відстань від них до вікон житлових і громадських будівель слід приймати не менше 10 м, а до будівель лікувально-профілактичних закладів — не менше 15 м. При більшій потужності розриви встановлюють розрахунковим шляхом з урахуванням акустичних характеристик трансформаторів і шумозахисних заходів.

 

При виборі типу забудови, особливо поблизу джерел підвищених рівнів звуку, потрібно враховувати захисні акустичні властивості споруд і необхідність максимального зниження колективного акустичного навантаження на населення.

 

Облік найбільш потужних джерел шуму на території міста, контроль за виконанням запланованих в генплані заходів по зниженню шуму (організація санітарно-захисних зон для відповідних промислових, транспортних, комунальних об‘єктів; прокладання транзитних магістралей за межами міста, прокладання трас польотів повітряних суден за межами сельбищної території та рекреаційних зон, шумозахисне озеленення тощо) ведуть спеціалізовані лабораторії санепідстанцій (Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд за реалізацією генеральних правил розвитку міст від 5 листопада 1998 року).

Відповідно до Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, для захисту своїх законних прав та інтересів у цій сфері громадянам слід звернутися або подати скаргу в санітарно-епідеміологічну станцію відповідного рівня (міську, районну в місті, районну, обласну), яка зобов‘язана вжити заходи для усунення порушень.

 

Консультація станом на 28 лютого 2002р.

 


©2010-2021 МАРЧУК Ігор Дмитрович
Україна, м.Вінниця, тел.(067)706-44-95, (050)784 67 50

Created: VR